Relative Clause в англійській мові: коли і як правильно використовувати

29 січня 2026

Тим, хто вивчає англійську

Олександра Куліш

Книжковий експерт

Relative Clauses — це відносні або, як їх ще називають, підрядні речення, які дають додаткову інформацію про об’єкти або ситуації у складнопідрядних реченнях.

Наприклад:

I visited a museum that has amazing dinosaur exhibits. — Я відвідав музей, в якому є неймовірні експонати динозаврів.

Виділена частина у цьому реченні і є Relative Clause.

Цей матеріал присвячений усім тонкощам використання відносних речень в англійській мові та правилам їх формування. Граматика Relative Clauses досить проста, тому ми обіцяємо, що тема буде зрозумілою навіть для тих, хто тільки починає вчити англійську, і труднощів з її засвоєнням не виникне.

Особливості побудови речень з Clauses Relative

Головна функція Relative Clauses — додавати деталі до основної інформації, створюючи повнішу картину про об’єкт або ситуацію. Тому відносні речення зазвичай розташовуються в кінці речення або безпосередньо після іменника, до якого вони відносяться.

Друга важлива функція цієї структури — підкреслити певний факт або деталь.

Relative Clause — це частина речення з додатковою інформацією, яка містить Relative Pronoun — відносний займенник (наприклад: who, which, that).

Приклади функцій Relative Clauses:

Додаткова інформація	Акцент на факті
My friend bought a guitar that has a unique design. — Мій друг купив гітару, яка має унікальний дизайн.	These are the books which I recommended to you. — Це ті книги, про які я тобі говорив.
Our neighbours adopted a small kitten who loves to play. — Наші сусіди взяли маленьке кошеня, яке дуже любить гратися.	I noticed a bike that was left near the school gate. — Я помітив велосипед, який залишили біля шкільних воріт.

У першій колонці речення дають додаткову інформацію про предмет або ситуацію, а в другій — акцентують на конкретному факті, що важливо для розуміння контексту.

Relative Clauses: правила та типи

В цілому відносні речення поділяються на два типи:

Ті, що стосуються всього речення або його частини — найчастіше використовуються в усній мові, рідше в письмовій.
Ті, що стосуються іменників або словосполучень з іменниками.

Щоб визначити тип Relative Clause, варто ставити питання до речення:

Приклад 1 (стосується всього речення):

I spent the afternoon with my friend, which was really enjoyable. — Я провів вечір із другом, що було дуже приємно.

Що було приємно? — Проведений час із другом. Це Relative Clause, який стосується всього речення.

Приклад 2 (стосується іменника або словосполучення):

I visited the museum on Saturday which had a fascinating dinosaur exhibition. — Я відвідав музей у суботу, де була захоплива виставка динозаврів.

Що було захопливе? — Виставка динозаврів. Це Relative Clause, який стосується конкретного іменника (museum).

Особливості першого типу

Завжди використовується which, перед яким ставиться кома.
Частіше зустрічається в неформальному мовленні для висловлення власної думки або оцінки.
У письмовому мовленні використовується рідко, але допомагає підкреслити загальну ситуацію.

Приклади:

My aunt decided to organize a picnic for her birthday, which will be really fun for everyone. — Моя тітка вирішила організувати пікнік на свій день народження, що буде дуже весело для всіх.
Our team adopted a new working method, which has improved our efficiency. — Наша команда впровадила новий метод роботи, що підвищило нашу ефективність.

Зверніть увагу: частина після which стосується усієї попередньої інформації або загальної ситуації, яку описує речення — це головна особливість цього типу Relative Clauses.

Відносні речення, що стосуються іменників або словосполучень з іменниками, поділяються ще на два підтипи: Defining Relative Clauses — визначають конкретний об’єкт, необхідний для розуміння речення, а Non-defining Relative Clauses — додають додаткову інформацію про іменник, який вже зрозумілий із контексту. Поговорімо про них далі.

Defining Relative Clauses

Defining Relative Clauses — це підрядні речення, які ставляться безпосередньо після іменника, про який йде мова. Вони можуть розташовуватися як у кінці, так і всередині речення:

These are the students who participate in the science fair. — Це ті студенти, які беруть участь у науковому ярмарку.
The chef who prepared this dish has won several awards. — Шеф-кухар, який приготував цю страву, отримав кілька нагород.

Для Defining Relative Clauses використовуються відносні займенники: who, that, which, whose, whom, when, where.

У розмовній англійській часто замість who, whom або which можна використовувати that:

We need volunteers that can help organize the event. — Нам потрібні волонтери, які можуть допомогти з організацією заходу.
Talk to teammates that have experience in project management. — Поговоріть із колегами, які мають досвід у керуванні проєктами.

Зверніть увагу: Defining Relative Clauses в англійській мові не виділяються комами.

Якщо відносний займенник виконує роль додатка (object) у придатковому реченні, його можна опускати.

This is the café (that) I love to visit on weekends. — Це кафе, яке я люблю відвідувати на вихідних.
Here is the article (that) she recommended for the research. — Ось стаття, яку вона порадила для дослідження.

У цих прикладах займенник that можна опустити, бо він є додатком (кого? що?).

Важливо: якщо відносний займенник є підметом у придатковому реченні, його не можна опускати:

The movie that inspired me is available online. — Фільм, який мене надихнув, доступний онлайн.
The teacher who explains grammar clearly is very popular. — Вчитель, який ясно пояснює граматику, дуже популярний.

Тож, якщо відносний займенник є підметом, його залишають обов’язково, якщо він є додатком, його можна опустити.

Non-defining Relative Clauses

Головна відмінність Non-defining Relative Clauses від Defining Relative Clauses полягає в тому, що додаткова інформація не є критично важливою для розуміння основного сенсу речення. Такі підрядні завжди виділяються комами.

Іншими словами, ми можемо опустити Non-defining Relative Clause у реченні, і це не змінить сенс або контекст:

Emma, who recently moved to Kyiv, opened a small café nearby. — Емма, яка нещодавно переїхала до Києва, відкрила невелику кав’ярню неподалік.
The smartphone, which I bought last month, has already received a software update. — Смартфон, який я купив минулого місяця, вже отримав оновлення програмного забезпечення.

У багатьох випадках, щоб визначити, чи є інформація важливою для розуміння суті речення, потрібно орієнтуватися на контекст тексту чи розмови. Саме тоді стане зрозуміло, чи слід виділяти підрядне комами та робити паузу під час усного мовлення.

У таких реченнях відносні займенники завжди залишаються, їх неможливо замінити їх на that. Використовуються лише: who, which, whose, whom, where, when.

Правила пунктуації та поширені помилки у Relative Clauses

Часто виникає питання: ставити коми чи ні? Ось основні правила для пунктуації у відносних реченнях:

Кома перед which ставиться, коли Relative Clause стосується всього речення, а не конкретного іменника.
Defining Relative Clauses у письмовій мові ніколи не виділяються комами.
Non-defining Relative Clauses завжди виділяються комами, а у розмовній мові на їхньому місці робляться короткі паузи.

Якщо важко визначити, чи є речення Defining чи Non-defining, орієнтуйтеся на те, наскільки важлива додаткова інформація для розуміння основного сенсу.

Якщо інформація критично важлива для іменника — це Defining Clause.
Якщо додаткова деталь лише розширює або пояснює, але не змінює зміст — це Non-defining Clause.

Граматика не завжди дає чітку відповідь, тому покладайтеся на власне розуміння контексту та логіку речення.