Як читати транскрипцію англійською: основні правила та приклади

10 квітня 2025

Тим, хто вивчає англійську

Олександра Куліш

Книжковий експерт

Англійська мова доволі складна, але це лише на перший погляд. Коли ви поринаєте у її вивчення, розумієте наскільки мова цікава та мелодійна. Те, що ми бачимо в написанні, не завжди відповідає тому, як це звучить. Значні відмінності у написанні та вимові створюють певні складнощі для тих, хто хоче навчитися читати й говорити. Навіть носії можуть зіштовхуватись з проблемами при вимові нових або запозичених слів. Саме через це ви часто можете чути нечітку або неправильну вимову.

Через це важливим кроком у вивченні є освоєння правил транскрипції. Розуміння допомагає коректно вимовляти слова, не покладаючись на інтуїцію. Що таке транскрипція і як із нею правильно працювати? Давайте розглянемо це, аби ваша ділова англійська мова звучала професійно та чітко.

Що стоїть за англійською транскрипцією?

Транскрипція — це система спеціальних позначень звуків за допомогою символів. Оскільки в англійській мові існує багато виключень, транскрипція допомагає уникнути непорозумінь та засвоїти правильну вимову звуків у різних словах.

Існують два основних види англійської транскрипції:

Фонетична. Вона записує звуки так, як вони вимовляються, з використанням символів Міжнародного фонетичного алфавіту. Наприклад, слово "thought" у фонетичній транскрипції записується як /θɔːt/.
Фонематична. В цьому випадку передаються лише значущі звукові відмінності, необхідні для розрізнення слів. Фонематична транскрипція часто використовується у мовознавстві.

Володіння особливостями транскрипції важливо через наступні причини:

допомагає вивчати правильну вимову, особливо для тих, хто вивчає англійську як іноземну;
запобігає помилкам у вимові, оскільки багато англійських слів читаються не так, як пишуться;
покращує сприйняття на слух — знайомство з транскрипцією допомагає швидше розпізнавати звуки в мовленні носіїв мови;
корисна для акторів, лінгвістів та дикторів — дає змогу освоїти правильну вимову та акцент.

Транскрипція часто використовується у словниках з англійської мови, літературі, підручниках, фонетичних дослідженнях і навіть у програмному забезпеченні для мовного аналізу. Опанування транскрипції значно покращує мовні навички та допомагає правильно вимовляти слова без необхідності вчити їх «на слух».

Основні символи транскрипції

Англійська транскрипція базується на спеціальних позначеннях, що передають звукову будову слова. Основою є Міжнародний фонетичний алфавіт (IPA). Це унікальні символи для кожного звука. Є приголосні, голосні та додаткові символи. Тепер детальніше про кожен з них.

Приголосні звуки в транскрипції позначаються символами, які часто збігаються з латинськими літерами, але можуть мати й особливі знаки:

/p/ — pen /pen/;
/b/ — big /bɪɡ/;
/θ/ — thin /θɪn/ (глухий звук [θ], як у слові "think");
/ð/ — this /ðɪs/ (дзвінкий звук [ð], як у слові "that");
/ʃ/ — she /ʃiː/ (звук [ш]);
/tʃ/ — chess /tʃes/ (звук [ч]);
/ʒ/ — measure /ˈmeʒər/ (звук [ж]);
/ŋ/ — sing /sɪŋ/ (назальний звук [ŋ], як у "ring").

Голосні в англійській мові бувають короткі та довгі, а також дифтонги:

Короткі голосні:

/ɪ/ — bit /bɪt/;
/e/ — pen /pen/;
/æ/ — cat /kæt/;
/ʌ/ — cup /kʌp/;
/ɒ/ — hot /hɒt/ (у британській англійській);
/ʊ/ — book /bʊk/.

Довгі голосні (позначаються двокрапкою):

/iː/ — see /siː/;
/uː/ — blue /bluː/;
/ɔː/ — law /lɔː/;
/ɑː/ — car /kɑːr/;
/ɜː/ — bird /bɜːd/.

Дифтонги (поєднання двох голосних звуків, які вимовляються без паузи):

/aɪ/ — time /taɪm/;
/eɪ/ — day /deɪ/;
/ɔɪ/ — boy /bɔɪ/;
/aʊ/ — house /haʊs/;
/oʊ/ — go /ɡoʊ/ (в американській англійській).

Додаткові символи:

Наголос (') — ставиться перед наголошеним складом: banana /bəˈnɑːnə/.
Редукований звук /ə/ (schwa) — нейтральний голосний, як у sofa /ˈsəʊfə/.
Апостроф (’) — позначає скорочення звуку, наприклад, в don’t /dəʊnt/.

Ці символи допомагають точно відтворювати вимову англійських слів і уникати поширених помилок. Варто постійно навчатися та практикуватися, аби ваше мовлення було чистим. В навчальній літературі додають примітки з транскрипцією для того, щоб ви правильно читали слова.

Особливі риси англійської транскрипції

Англійська мова не просто передає звуки, але й враховує нюанси вимови, які можуть змінюватися залежно від контексту, акценту чи швидкості мовлення. Часто те, як слово пишеться, зовсім не збігається з тим, як його вимовляють. Тому важливо постійно навчатися змінам. Наприклад, слово "colonel" вимовляється як [ˈkɝːnəl], хоча на письмі немає літери “r”.

В англійській мові є звуки, яких немає в інших мовах. Один з таких — міжзубні звуки /θ/ (як у слові "thin") та /ð/ (як у "this"), які деякі люди плутають із /s/ і /z/.

На відміну від багатьох мов, де наголос на словах зазвичай фіксований, в англійській він може змінюватися і навіть впливати на значення слова. Наприклад:

ˈrecord (іменник) — запис;
reˈcord (дієслово) — записувати.

У швидкому мовленні часто звуки змінюються або зовсім зникають. Це явище називається редукцією. Через це вимова може стати менш чіткою, а транскрипція допомагає зрозуміти, як правильно вимовляти такі слова. Наприклад:

"going to" вимовляється як /ˈɡənə/;
"did you" — /dɪdʒu/.

Крім того, британська та американська англійська мають свої відмінності у вимові, які відображаються і в транскрипції. Знання цих особливостей допомагає навчитися краще розуміти носіїв різних акцентів. Наприклад:

car — /kɑː/ (британська) і /kɑr/ (американська);
schedule — /ˈʃedjuːl/ (британська) і /ˈskedʒuːl/ (американська).

Радимо вам практикувати вимову, переглядати відео та використовувати метод «шедовінгу» аби ваша вимова була якіснішою. Читання книг, словників та підручників також корисне для формування навичок правильного мовлення.

Особливості транскрипції голосних звуків

В англійській мові голосні поділяються на короткі, довгі та дифтонги:

Короткі голосні: [ɪ], [ʊ], [e], [æ], [ʌ], [ɒ], [ə]. Метод вимови швидкий та без напруження.
Довгі голосні: [iː], [uː], [ɔː], [ɑː], [ɜː]. Наприклад, beet [biːt] і bit [bɪt] мають різну довжину голосного звука.
Дифтонги: складаються з двох злитих голосних звуків. Наприклад, [aɪ] у слові time [taɪm] чи [eɪ] у слові face [feɪs].

Транскрипція голосних звуків в англійській мові має свої особливості, які важливо враховувати при вивченні вимови.

Які особливості транскрипції приголосних звуків

Приголосні звуки поділяються на кілька груп:

Глухі та дзвінкі: [p] — [b], [t] — [d], [k] — [g], [s] — [z].
Африкати: [ʧ] (chat), [ʤ] (judge).
Фрикативи: [θ] (think), [ð] (this), [ʃ] (she).
Носові: [m], [n], [ŋ] (sing).
Апроксиманти (сонорні звуки): [r], [l], [w], [j].

Кожен із цих звуків має свою артикуляційну особливість і впливає на правильну вимову слів.

Як правильно записувати транскрипцію

Запис транскрипції слів в англійській мові підпорядковується певним правилам. Щоб правильно оформити транскрипцію, потрібно враховувати особливі символи, розміщення наголосу, відмінності між британською та американською вимовою та ваші навички у говорінні.

Почнемо з бази — використання правильних дужок. /.../ — фонематична транскрипція (основні звуки слова). [...] — фонетична транскрипція (детальніша вимова).

Зверніть увагу на наголос. Головний наголос — ˈ. Він ставиться перед наголошеним складом. Другорядний наголос позначається нижнім символом — ".". Його ви знайдете перед слабшим наголошеним складом. Ще одне правило — це коректна передача довжини голосних. Довгі голосні позначаються двокрапкою.

Не забувайте про використання schwa /ə/. Він передає ненаголошений голосний у багатьох словах. Крім того, показуйте редукцію в розмовній мові. Записуйте скорочення та злиття слів, якщо це доречно.

Враховуйте діалектні відмінності. Уточнюйте британський та американський варіант, якщо вони різні. Ну і звісно коректно записуйте складні звуки. Використовуйте символи /θ/, /ð/, /ŋ/ та інші відповідно до вимови.

Які є приклади складних випадків транскрипції

Існують слова, де вимова значно відрізняється від написання, або ж випадки, коли один звук може мати різні транскрипційні варіанти. Ось кілька складних випадків:

"queue"
Транскрипція: /kjuː/
Складність: літера "ue" звучить як /uː/, а решта букв не вимовляються, тому транскрипція виглядає коротшою.
"tough"
Транскрипція: /tʌf/
Складність: написання не передає правильну вимову через наявність букв "ou", які в цьому випадку дають складний звук /ʌ/.
"bough"
Транскрипція: /baʊ/
Складність: як і у слові "tough", літери "ough" мають неочікуване звучання, у цьому випадку передаючи звук /aʊ/.
"knight"
Транскрипція: /naɪt/
Складність: літера "k" на початку слова не вимовляється, а "igh" дає звук /aɪ/, хоча написання "knight" містить літери, які не зчитуються.
"leisure"
Транскрипція: у британській англійській — /ˈleʒ.ər/, в американській — /ˈliː.ʒɚ/.
Складність: складна вимова через комбінацію літер "ei" та "s", де вимовляється звук /ʒ/ замість звичного для багатьох /s/.

Ці приклади показують, як важливо розуміти правила транскрипції, щоб правильно відтворювати звуки, незалежно від того, як слово пишеться.

Підведемо підсумки

Англійська транскрипція — корисний інструмент для покращення вимови. Вона допомагає підвищити навички володіння англійською, читати книги, уникати поширених помилок і краще розуміти мову на слух. Знання фонетичних символів спрощує вивчення нових слів, допомагає вдосконалити акцент і робить спілкування англійською більш природним та впевненим. Сподіваємося, що ці методи запису та вивчення транскрипції допоможуть вам у вивченні мови.